Командир 15-ї бригади артилерійської розвідки: Ми знищуємо установки, де кожна плата коштує як злиток платини, покритий чорною ікрою
"Ми всюди одразу і ніде", - каже з багатозначною посмішкою полковник Олександр Попов, відповідаючи на питання УП, де працює його 15 бригада артилерійської розвідки.
Цей підрозділ неможливо охарактеризувати точніше: вони присутні всюди і водночас ніде.
Необхідність у створенні окремого підрозділу, який би забезпечував розвідку для артилерії і ракетних військ, була зрозуміла ще під час АТО. Проте організувати його вдалося лише в перші дні великомасштабного вторгнення, і то буквально з нуля.
Протягом цих двох з половиною років, поки Україна мужньо протистоїть агресору, 15-та бригада діяла фактично на всіх фронтах.
Бригада Попова єдина в ЗСУ відповідає за артилерійську розвідку, іншої попросту немає. Тому, умовно кажучи, скрізь, де є артилерія і куди добивають HIMARSи, можна зустріти екіпажі з 15-ки.
Цей підрозділ дійсно можна вважати зразковим, оскільки настільки високої концентрації передової техніки, сучасних радіотехнічних та радіоелектронних систем розвідки, а також різноманітних безпілотних апаратів, ймовірно, немає в жодному іншому підрозділі Збройних Сил України.
Більше того, ентузіасти відео з палаючою російською технікою часто перетиналися з роботою цієї бригади, але не знали про це. Зокрема, саме цей підрозділ наводив ракети на знищений у травні російський комплекс ППО С-400, новітні російські РЛС та інші важливі цілі.
Однак, навіть зважаючи на це, 15-та бригада залишається маловідомою для широкого загалу, адже її практично не висвітлюють у медіапросторі. Інтерв'ю для "Української правди" стало одним із перших публічних виступів комбрига Попова.
"Чого ми не світимось, як та ялинка, у медіа? Мабуть тому, що ні мені, ні моїм людям це не додасть величі. Ми її не потребуємо. А ті, кому потрібно бачити нашу роботу, хто ухвалює рішення про вогневе ураження, старші командири, люди, які є серйозними донорами нашої частини, вони все бачать", - по-військовому стримано пояснює Попов.
Українська правда поговорила з командиром 15-ї бригади про те, як дрони змінили підхід до війни та розвідки, як їм вдається знищувати російську техніку, яка вважається неперевершеною, та чому російські засоби радіоелектронної боротьби не такі потужні, як часто вважають.
Ви одного разу зазначили, що вже не згадуєте, як це — жити без війни. Як розпочалася для вас війна? Коли це сталося?
Я добре пам'ятаю цей момент. Проте для мене війна розпочалася не в 2014 році, а ще в 2013-му. Тоді я перебував в Африці, виконуючи завдання у складі 18-го окремого вертолітного загону в Демократичній Республіці Конго. Там Організація Об'єднаних Націй проводила операцію зі стабілізації ситуації в регіоні.
Я був бортовим перекладачем у вертольотах. Моя задача була перекладати радіообмін для екіпажу. Те, що ти чуєш, маєш перекладати з англійської на українську і з української на англійську.
Ми спеціалізувалися на транспортуванні вантажів для наземних підрозділів у різних віддалених куточках, переважно в гірських районах. Окрім цього, ми займалися перевезенням пасажирів для місій ООН, транспортували заарештованих, звільнених полонених та доставляли продукти...
- А як люди потрапляють в такі місії?
- Зі складу Збройних Сил України відряджався контингент. І в таких випадках збирають людей з ріхних підрозділів. Основою, кістяком були бригади армійської авіації, але різний персонал набирався з інших військових частин. І на той час було відносно небагато людей, які мали відповідний рівень підготовки, щоб бути бортовими перекладачами.
- Але це все добровільно?
- Це абсолютно добровільно.
Коли саме у вас завершився термін повноважень там?
- У місії мандат ще діє, просто у нас завершилася ротація. Зазвичай відрядження триває 9-10 місяців. Я повернувся до України в травні 2014 року.
Коли це тут уже розпочалося?
- Так. Нам ніхто не дав ніяких відпусток, і я вже за тиждень знову прийняв свою штатну посаду і перебував на Кримському перешийку. Ще засмага не пройшла африканська, а вже пішла кримська.
Якими були відмінності між війною в Африці та в Україні у 2014 році?
- Якщо порівнювати за інтенсивністю та складністю, то події в Африці виглядають як дитячі забавки.
Ведеш бойові дії проти повстанців, озброєних в основному китайськими копіями "Калашникова". Це не вигадка: мені неодноразово доводилося бачити такі зразки — схожі на "Калашников", але з ієрогліфами. У повстанців також траплялися радянські РПГ, кілька гаубиць і декілька великокаліберних кулеметів.
Тому, повернувшись з Африки, десь ще існував в мені маленький романтизм. І це насправді так печально. Бо до 14-го року наша армія мала такі собі підготовку і забезпечення, та й узалі уявлення, що ж це насправді є війна.
Переосмислимо текст: Моральна готовність до конкретних дій - в ній відчувався певний романтизм, підсилений різними піснями, як-от Гімн АТО тощо.
Але все це швидко припиняється, коли є перші поранені, загиблі, коли море вогню навколо тебе.
У 2014 році, в липні, я коротко перебував на Кримському перешийку, коли нам доручили виконувати завдання на сході України, в районі Дебальцевого. Ввечері поглянувши навколо, складалось враження, що небо палає. Боєві дії мали помірну інтенсивність вдень, але з восьмої вечора до першої ночі розгорталася справжня буря.
І тоді поступово зникає цей романтичний серпанок з очей. І ти усвідомлюєш, де ти насправді перебуваєш, і що те, чого тебе навчали, не зовсім відповідає реальності. Так, саме так.
Тому ти маєш набиратися досвіду, щоб виконати завдання і зберегти життя своїх людей. І, до слова скажу, я їх зберіг. Тоді жодного в нас пораненого або загиблого не було. Я тоді був командиром батареї в 26-ій артилерійській бригаді. Ми прикривали вихід військ під час відомої операції в Дебальцевому, якою тоді командував генерал Сирський.
- Зараз ви командуєте новим і єдиним у своєму роді підрозділом. Можете розказати, як з'явився задум створити окрему бригаду артрозвідки і як це відбулось?
Ідея та усвідомлення необхідності з'явилися приблизно у 2017 році, однак на той час це обмежувалося лише дискусіями.
Аналізуючи те, що відбувалося під час активної фази боїв 2014-2015 років, ми зрозуміли, що у нас дуже мало засобів, які можуть насичувати підрозділи ракетних військ і артилерії інформацією.
Була диспропорція, яку треба було якось вирішити: і засобів багато, і на той час боєприпасів ще було достатньо, але куди стріляти? Жодна гармата чи гаубиця не вистрелить, поки ти їй не скажеш, куди саме стріляти.
Штатний комплект, який знаходився в артилерійських частинах того часу, не відповідав новим викликам. Плюс не було достатнього маневру у підрозділів артрозвідки. Бо є, наприклад, артилерійська частина, в якій є засоби артилерійської розвідки, але вони працюють в інтересах лише цієї військової частини.
Якщо це основний напрямок дій або зосередження основних зусиль в обороні, де розташовано багато підрозділів і необхідно додаткове розвідувальне забезпечення, то де знайти ці ресурси?
Отже, з'явилися ідеї щодо заснування військової частини на кшталт нашої.
Але мало здобути розвідувальну інформацію, особливо тепер, коли її ну просто вал. Потрібні люди, які будуть аналізувати і допомагати артилерійським командирам прийняти рішення.
А в штаті органів військового управління не було аналітичних підрозділів, їх треба було створити. Тепер в Ракетних військах і артилерії вони називаються пункти управління артилерійською розвідкою.
Вони отримують розвідувальні дані, які перетворюють у зручний формат. Цю інформацію необхідно відсіяти, визначаючи, що є актуальним, а що ні, відповідно до завдань, умов та інших чинників.
І співробітники, що виконують цю роботу, є частиною штату нашої 15-ї бригади артилерійської розвідки.
- Ви згадали, що задум виник у 2017 році. А коли саме було сформовано бригаду?
Бригаду створили в 2022 році після початку повномасштабної агресії. Усі організаційні процеси зайняли лише два тижні, що відбулося дуже оперативно, адже наша присутність була критично важливою.
Чи це через величезний потік інформації та завдань?
- Так. Значна довжина лінії фронту і численні завдання. Повномасштабне вторгнення значно прискорило формування нашого підрозділу.
Де на даний момент ваш підрозділ виконує свої обов'язки? Це одна конкретна зона чи декілька? Як відбувається координація вашої роботи?
Загалом, я не можу дати пряму відповідь на це питання, оскільки це заборонено певними документами. Проте, можу впевнено заявити, що коли кажуть "ми всюди і ніде одночасно", то це про нас.
Отже, в тих місцях, де присутня артилерія...
Де виникає необхідність, там ви знайдете бійців 15-ї бригади.
- А ви, використовуючи арсенал різноманітних технологій виявлення, орієнтуєтеся більше на роботу з бійцями на передовій, що мають гармату, чи з дядьками з потужними ракетами?
- У нас під різні задачі і є різні засоби. Тому і дядьки, і, умовно, міномети - ніхто не ображений. Це залежить від умов, обстановки і конкретної задачі, яка поставлена. Але ми можемо працювати і там, і там.
- Якщо розглядати бригаду як одну з ключових можливостей Збройних Сил, що нового вона внесла до нашої армії? Іншими словами, які основні сфери діяльності та які ресурси були додані?
Передусім, це засоби технічної розвідки. З великою впевненістю можу зазначити, що вони є надзвичайно високотехнологічними.
Якщо розглянути не лише армію та країну, а загалом технологічний рівень у світі, то озброєння нашого військового підрозділу, на мою думку, повністю відповідає сучасним стандартам. Наші розвідувальні засоби значно вдосконалені, що дає нам можливість виявляти ворожі об'єкти на полі бою на оперативній глибині. Поки що не більше.
До 2022 року артилерійська розвідка стикалася з серйозною проблемою: застарілі засоби не могли виявити противника до того, як він себе проявить. Раніше ти розумів, що поки ворог не вийде на позиції і не відкриє вогонь, ти його не побачиш. Тепер же ми здатні виявляти його ще на стадії висування. Це справді вражаюче і кардинально змінює ситуацію.
Раніше артилерійська розвідка була націлена на виявлення артилерійських засобів противника. Широкомасштабна війна показала, що цього мало.
Наразі ми не обмежуємося лише гарматами ворога або його засобами артилерійської розвідки. Ми здатні виявляти весь спектр елементів бойового порядку противника на полі бою. Це включає засоби радіоелектронної боротьби, елементи системи протиповітряної оборони, командні пункти, системи вогневого ураження, до яких входить артилерія, а також живу силу противника. Одним словом, усе, що знаходиться на полі бою.
- Це виявлення здійснюється безпілотними системами?
Не будемо вдаватись у деталі, але це технічні засоби розвідки, і не лише безпілотники. Безпілотники виявляють лише частку інформації і здебільшого виконують функцію додаткової розвідки, уточнюючи координати, отримані іншими технічними засобами, які є в нашому розпорядженні. Тобто безпілотник використовується переважно для підтвердження цілі.
Зрозуміло, що певна ефективність може бути, коли ти, грубо кажучи, випадково запускаєш БПЛА в якийсь напрямок. Він може літати кілька годин, і ти можеш щось виявити. Але також є ймовірність, що нічого не побачиш.
А коли спершу якийсь пристрій визначає ціль, а потім безпілотник летить туди лише для підтвердження, то ефективність такого підходу суттєво відрізняється.
- Яка частина із цих засобів є українськими? Бо в плані безпілотників майже вся розвідка зав'язана на різні українські "крила".
- Не можна погодитися з висловом, що розвідка побудована тільки на українських засобах. Так, у мене є насправді навіть якесь відчуття гордості, що дійсно є засоби, в тому числі розвідки, які виробляються в Україні. Я не пов'язаний з жодним виробником, бо зараз хтось скаже, що я когось вихваляю.
Однак вони дійсно існують, і настільки вдосконалені зараз, що війна суттєво стимулювала українських виробників. Їх рівень не поступається іноземним аналогам з провідних країн світу. І це стосується не тільки безпілотників.
З усього, що зараз відбувається в нашій армії, мені здається, що ваш підрозділ є прикладом того, як виглядатиме армія, поєднуючи наші традиційні можливості з новітніми західними технологіями. Це своєрідний міні-НАТО...
Щоб обговорювати питання стандартів, міні-НАТО чи подібні концепції, необхідно мати чітке уявлення про те, що саме включають у себе ці стандарти НАТО. Я зустрічав найрізноманітніші думки з цього приводу. Одні вважають, що стандарти НАТО стосуються фінансового забезпечення, інші говорять про структуру військово-організаційних систем, а ще хтось наголошує на побудові взаємовідносин у військовому колективі.
Я не можу відповідати за всі Збройні Сили України. Однак, якщо говорити про 15-ту бригаду та стандарти НАТО на мою думку, я би сказав, що ми, ймовірно, вже досягли цього рівня.
Бо НАТО насправді це про підготовку, це про процеси планування, це про взаємосумісність з діями інших підрозділів. Це про швидкість процесів прийняття рішення. Ось що в моїй голові є стандартами НАТО. Не красива форма, а інші, глибші речі. Технологічне забезпечення. Я би сказав, що наша бригада там.
Західні країни добре підготовлені, але зараз ми досягли такого рівня, що вони готові вчитися і в нас. Це є показником, який говорить сам за себе.
- Якими ураженими цілями ви можете сказати, що гордитесь, і наскільки болючі для росіян втрати від вашої роботи?
Щоб говорити про якісь значні цілі, потрібно спершу з'ясувати, що ми маємо на увазі. Якщо йдеться про вартість, то це практично не має сенсу. Наш противник володіє значними ресурсами і готувався до війни протягом тривалого часу. Чи варто пишатися або вважати досягненням той факт, що за нашої участі була знищена нова оглядова радіолокаційна станція, або якийсь сучасний засіб протиповітряної оборони, як-от нові С-400, старі С-300 чи не такі старі С-350? У цьому немає жодного сенсу.
Бо ключовим є не вартість цього зруйнованого об'єкта. Важливо, скільки часу знадобиться для його відновлення! Адже якщо у противника є фінансові ресурси, ціна для нього взагалі не має значення.
Ми виявили та ліквідували велику кількість об'єктів. Що мене особливо радує, так це те, що їх неможливо відновити або створити з нуля навіть за рік.
Є, наприклад, певний засіб радіоелектронної боротьби, не будемо його називати. Під час київської операції був захоплений один з них, і до його вивчення долучались наші фахівці з військової частини. Я потім спілкувався з одним із них, просто цікаво було, що там, як у них все зроблено.
І відповідь його була надзвичайно цікавою. Він сказав, що для кращого розуміння уявіть собі злиток платини, вкритий чорною ікрою. Навіть у такому вигляді він буде дешевший, ніж кожна плата цього засобу РЕБ. Тому абсолютна вартість не має значення. Однак відновлення і створення таких речей є надзвичайно складним і тривалим процесом. Це і є справжня цінність нашої роботи.
Було знищено велику кількість таких засобів. І засобів радіоелектронної боротьби, і сучасних радіолокаційних станцій. Навіть деякі розробки 2023 року, які ще не встигли піти в серійне виробництво, вже були нами ліквідовані.
Як нам вдається виявляти та знищувати такі засоби, як С-400 та великі РЛС, які самі мають засоби виявлення і захищені іншими системами ураження?
Це своєрідна філософія війни — постійне протиборство. Щойно з'явився перший танк, одразу ж виникла протитанкова гармата. І така динаміка триватиме протягом усього існування людства на Землі. Для кожного засобу війни завжди знайдеться відповідний контрзасіб.
Росіяни можуть заявляти будь-що. "Аналогів немає". Нічого немає. Проте кожна зброя має свої технічні обмеження. Хоча С-400 здатний легко знищити літак наших Повітряних сил, наприклад, Міг-29, цей комплекс безсилий проти деяких безпілотних авіаційних систем. Їхні характеристики не підпадають під параметри захоплення та супроводу цілей цього комплексу.
Отже, твердження "аналогів немає" - це мильна бульбашка, яка швидко лопається.
Якою мірою технічні параметри різних російських комплексів відповідають заявленим характеристикам на практиці?
Є публічні джерела, де можна ознайомитися з цими технічними характеристиками. Проте варто враховувати, що вони можуть не повністю відображати реальність. І це ми розуміємо.
По-перше, добре, що вони не відповідають (сміється). По-друге, колись вважалося, що після розпаду СРСР Росія продовжила розвивати засоби радіоелектронної боротьби, і багато хто вважав, що цей напрямок у них дуже розвинений. Втім, я би сказав, що у них дійсно є певні досягнення в цій галузі.
Але наші можливості не дозволяють їм надто ефективно використовувати свої засоби на полі бою. Вони не можуть добитися домінування. Бо у нас є засоби, які бачать, де вони працюють. Є засоби, які знаходять їх. І є засоби, які, незважаючи на їхню протидію хвилями, сигналами, шумами тощо не дозволяють їм довго жити на полі бою.
- Ви, мабуть, перша людина, з якою доводиться за останній час спілкуватись, хто не має трепету перед російським РЕБом...
- Їхня ефективність має певний рівень. Вони не стали б його застосовувати, якби він не приносив результатів. Проте... Я можу продемонструвати відеозаписи діяльності наших підрозділів, а також є матеріали з інших військових частин, де ці російські засоби спокійно ліквідуються.
Якщо вдається знищувати їх за допомогою їхніх же завад, це свідчить про те, що вони не такі непереможні. Це схоже на уявлення про те, що Росія нібито невразлива і що вона вторглася в якусь там Україну. Але що таке Україна, якщо тут така потужна армія Росії?! Проте виявилося, що успіх залежить не лише від кількості озброєння чи чисельності військ. Слід враховувати також силу людського спротиву та прагнення боротися за своє існування.
- А як щодо їхніх безпілотних систем, які можна порівняти з тими, на яких ви працюєте? Якщо порівнювати з українськими та західними аналогами, чи є їхній арсенал цікавими розробками?
Почнемо з того, що це не їхні розробки. Супротивник довго працював над створенням безпілотних авіаційних комплексів. На певному етапі вони купували права на ті чи інші технології або обмінювали на інші ресурси. Тобто, власного в цьому настільки мало, що я не можу назвати це російськими розробками. Це як у випадку з "Шахедами" чи "Ланцетами". Вони наліплюють на них свої етикетки, такі як "Герань" чи щось інше, але насправді не мають стосунку до створення цих речей.
Це як вони "реанімували" автозавод "Москвичів", а по суті - це китайська машина, яку просто збирають в Росії і ліплять замовлену в тому ж Китаї наліпку "Москвич".
А щодо застосування або живучості цих літаків на полі бою, то якісь краще, якісь гірше, можливо, і дозволяють їм виконувати завдання, але це, знову ж, питання протиборства.
Сьогодні вони можуть виконувати завдання. Завтра українці вигадують щось нове, роблять певну відповідь, і це втрачає свою ефективність.
- Яким чином ви комплектували свою бригаду? Це переважно кадрові військові чи значна частина складається з мобілізованих?
Автоматизація процесів забезпечує можливість управління військовою частиною практично з будь-якої локації. Однак, якщо я не перебуваю поруч зі своїми підлеглими, втрачається певний емоційний зв'язок. Коли вони бачать свого командира, це позитивно впливає на їхній моральний стан.
Чим більше вони його бачать, тим більш вони розуміють, що роблять важливу роботу, вони важливі, за них піклуються. Тоді обличчя у них усміхнені, вони з таким от спортивним інтересом йдуть на виконання завдання, і це призводить до кращого результату.
Щодо відбору. Ви зазначили "я відібрав". Особисто я намагаюся уникати використання слова "я", оскільки, якими б не були ваші інтелектуальні чи організаційні здібності, самотужки досягти успіху неможливо.
Ми пішли іншим шляхом на етапі відбору особового складу. Коли 24 лютого 2022 року проголосували за мобілізацію, людей почали приводити з ТЦК та СП. Вже на тому етапі в нас було розуміння, що всі нам не підійдуть. Просто специфіка виконання завдань не дозволить. Людина може бути хорошою, але управляти якимись високотехнологічними засобами не кожен може.
Коли в нього рука як кувалда, то він підійде в іншу військову частину і буде там дуже добре виконувати завдання. Але не у нас.
Тому ми брали фокус на людей з якоюсь технічною освітою, IT, радіотехніки, радіоелектроніки. Коли ти береш айтішника і людину, яка все життя мішала бетон, і ставиш перед ними складні технологічні засоби, то, напевно, айтишник швидше адаптується, або людина з технічною освітою.
Або принаймні з серйозною мотивацією. У нас, наприклад, працює директор музею. За два роки він став справжнім експертом у користуванні одним із технічних засобів розвідки. Все залежить від мотивації та бажання. Якщо людина з вищою освітою має правильні погляди та розуміє, навіщо вона тут, то вона може не лише опанувати нові навички, але й сприяти розвитку певних сфер.
У нас люди постійно виявляють якісь незручності, недоліки в програмному забезпеченні або просто в банальних коннекторах. І ми працюємо з виробниками, щоб ці питання завжди фіксити.
Наступний етап — рекрутинг. Хоча цей термін мені не до вподоби, ми займалися цим задовго до того, як це стало популярним. Ми співпрацювали з цивільними організаціями, які спеціалізувалися на підборі персоналу ще у 2022 році.
Після цього ті, хто приєднувався, використовували свої ресурси та соціальні мережі, серед яких були й доволі відомі особистості. Таким чином ми залучали аналітиків та здібних фахівців з технічними навичками.
Чи нещодавно ваш підрозділ стикався із ситуацією, коли кваліфікованих пілотів направляли до піхоти, звідки вони не поверталися?
- Не можу про це говорити. Але скажу так, що для нас дуже важливо, щоб людина, коли потрапила до нас, не загубилась. Ми намагаємось розставляти всіх відповідно до набутих ними здібностей в цивільному житті. Тобто в мене є інструктори, які працювали в авіації, в льотних школах, наприклад. Вони в мене не водіями КАМАЗів служать, скажімо так. І це насправді дуже важливо.
- Інша проблема, яка всіх стосується. Третій рік триває велика війна, але досі у великій кількості підрозділів бійці мусять регулярно відкривати збори на поповнення засобів, в тому числі безпілотників. Всі волонтерські організації постійно купують дрони. Як у вас із забезпечення в цьому плані?
- Дивіться. Це теж відкриття після 2022 року. Раніше ти міг бути просто командиром, очолювати там дивізіон, батальйон або бригаду - і все. А з 22-го року ти став ще й таким собі постійним шукачем грошей. Як от топ-менеджер в цивільній фірмі. І цей виклик треба було усвідомити і працювати з ним.
На 2022 рік ми гостро відчували нестачу різноманітних ресурсів, включаючи безпілотні авіаційні комплекси та машини. Військові частини вирішували ці питання по-різному. Деякі підрозділи регулярно з'являлися на інформаційних платформах, повідомляючи про свої збори. Проте, 15-та бригада не була помітною на таких ресурсах.
Як би так відповісти вам, щоб це не виглядало як вихваляння. Скажемо так, ті, кому було потрібно, побачили результати нашої діяльності, і проблеми з грошима на озброєння, підкреслюю - на озброєння, у нас перестали існувати. Враховуючи те, що ми взагалі непублічні.
У 2022 році, коли я прийняв командування бригадою, відверто кажучи, навіть заміна масла в автомобілі стала для мене справжньою проблемою. На рахунках військової частини не було жодних коштів.
На даний момент ми повністю забезпечуємо військову частину всім необхідним для її ефективного функціонування. Іноді трапляються поодинокі випадки, коли виникає термінова потреба в придбанні конкретної запчастини "сьогодні на сьогодні". У таких ситуаціях бійці можуть самостійно купити необхідне за власні кошти. Хоча бригада і здатна забезпечити цю запчастину, але доставка займе близько тижня.
Наприклад, лише на забезпечення справності техніки щороку витрачається близько п'яти мільйонів. Це тільки для того, щоб машини могли функціонувати. І мова тут не йде про шини, акумулятори чи інші комплектуючі.
У нашій військовій частині немає такого, щоб мати збирала кошти для солдата на ремонт машини. Коли я дізнаюсь, що в інших підрозділах такі ситуації трапляються, мені стає дуже сумно за них. Щодо озброєння — це зовсім інша тема з абсолютно іншими ціновими масштабами, які доходять до сотень мільйонів гривень. Проте навіть такі суми ми знаходимо.
Однак, ми не змогли б досягти цього, якби не демонстрували належні результати тим особам і організаціям, які надають фінансову підтримку. Тут усе прозоро, обманути нікого не вдасться.
Як надихнути людей, значна частина яких до недавнього часу не мала жодного стосунку до військових справ, досягати успіхів на війні?
- Знаєте, ми маємо мету. Це, по-перше, знищувати противника і, по-друге, зберігати життя наших людей. Бо проблема в тому, що для багатьох тих, які говорять, що життя людське безцінне, це тільки слова. А я хочу, щоб мої військовослужбовці повернулися додому. І щоб їм було не соромно за те, що вони робили.
Нам довелося здійснити значну трансформацію свідомості. Організовувати діяльність з військовими в мирний час – це одне, але зовсім інша ситуація, коли 70% особового складу новоприбулих, які вступили до армії у 2022 році або лише нещодавно приєдналися. Це абсолютно інша категорія людей. Ми мали створити бригаду, орієнтовану на людину.
Унікалізований текст: У військовій службі трапляються ситуації, які важко знайти в інших сферах життя. Це нерідко створює значні труднощі. У моєму армійському досвіді зустрічалися особи, які, наприклад, забороняли користуватися певним виходом для особового складу. Поширювалися чутки, що цей вихід призначений виключно для керівництва, і простим військовим дозволено користуватися лише іншими шляхами. Це створювало відчуття приниження.
Я зустрічав осіб, які встановлювали правило, що всім дозволено пересуватися коридором виключно праворуч. Ліва сторона залишалася для проходу великого начальника. Є ті, хто вважає, що подібні абсурдні обмеження надають їм певної важливості.
Отже, моїм завданням було усунути будь-які штучні бар'єри між людьми, щоб новоприбулі цивільні мали можливість повністю розкритися.
Проте, з іншого боку, я виявився абсолютно безкомпромісним і безжальним у підході до підготовки людей для виконання їхніх основних обов'язків.
Воїн повинен бути ретельно підготовленим і забезпеченим всім необхідним, він повинен розуміти свої обов'язки та методи їх виконання. Це моя відповідальність. Однак, з іншого боку, він повинен повністю віддаватися виконанню поставленого завдання. Лише тоді можна досягти успіху.
Не можу себе вважати надто доброзичливим, зовсім не так. Проте будь-який солдат нашої військової частини завжди може підійти до мене, щоб обговорити хвилююче його питання.
Я тривалий час спостерігав за цивільними у 2022 році. Я їм прямо казав, що хочу вивчити їхню психологію прийняття рішень та інші аспекти поведінки. Адже все своє життя я провів у армії, де панують інші порядки і де люди відрізняються.
Після вивчення цих аспектів, я вирішив об'єднати військовий компонент із цивільним, оскільки цивільні виявилися більш пристосованими до змін. У 2022 році вони могли не знати деяких речей, і ми допомогли їм розібратися у військових процесах. Водночас ми перейняли у них навички швидкої адаптації та гнучкості.
Ми зняли з людей умовні заборони та перепони, дозволивши їм повністю присвятити себе втіленню своїх ідей. Результатом став надзвичайний стрибок їхньої продуктивності. Такий успіх був би неможливим, якби ми перетворили всіх на однакових олов'яних солдатиків.
