Вчинки Пхеньяна можуть відкрити можливість для Сеула налагодити пряму поставку військової техніки, - зазначив Селезньов. 24.10.2024
Ілюстраційне зображення: facebook/UALandForces
"Паритет щодо артилерійських боєприпасів у нас зараз складає 1 до 2"
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський провів зустріч з міністром оборони США Ллойдом Остіном під час його візиту до Києва, де зокрема обговорили потребу встановлення паритету з ворогом у військовій техніці та боєприпасах. Наш фронт величезний, протяжністю понад 1000 км. Настільки він дозволяє говорити про паритет і що взагалі означає це слово?
Щодо цифр. 1350 км - лінії активних бойових дій. Понад 1000 км - це лінія держкордону між Білоруссю та Україною, а відповідно - це поле потенційної битви. Звісно, що ситуація на полі бою надзвичайно динамічна і ми неодноразово доходили до висновку, що ключовий фактор, який впливає на динаміку, а відповідно на ефективність, це фактор ресурсів. Буквально днями перший заступник міністра оборони України, генерал-лейтенант Іван Гаврилюк заявив, що паритет щодо артилерійських боєприпасів у нас зараз складає 1 до 2. Якщо на початок року таке співвідношення було 1 до 7, то після серії вдалих атак українських Сил оборони на бази, арсенали та склади, ворог почав відчувати брак боєприпасів, і в першу чергу на території Курської області. Саме тому і склалося таке досить вдале, як на мене, співвідношення. Це вже можна говорити абсолютно чітко про паритетність 1 до 2, з урахуванням більш влучних, більш ефективних дій українських гармашів. Це про паритет. Ми знаємо, що росіяни зазвичай використовують артилерійський вплив, щоб досягати певних територіальних успіхів. Зараз вони таких можливостей саме в артилерійській компонентні не мають. Але мають тотальну перевагу в авіаційній компоненті, ті самі КАБи - це серйозний виклик. Поки що ми не маємо варіантів, щоби ефективно протидіяти керованим авіабомбам. Звісно, що ворог має перевагу в людських ресурсах, в першу чергу за рахунок абсолютно бездарного і бездумного застосування саме живої сили. Так звані "м'ясні" чи піхотні штурми даються взнаки. Ворог отримує змогу просуватися вперед, але фактично все це просування всіюється трупами російських військовослужбовців.
"Сучасна західна зброя вражає своєю ефективністю, проте має свої вимоги і нюанси."
Однак тут постає кілька важливих запитань. Щодо "Леопардів" та подібної техніки, чи завжди є в наявності необхідні компоненти для їх ремонту? Що стосується F-16, чи їх вистачає в достатній кількості? Якщо мова йде про дозволи на удари вглиб території Росії, то які саме дозволи потрібні, куди і у якій кількості? Які умови повинні бути виконані для досягнення паритету з противником на всіх фронтових ділянках?
Дійсно, асортимент сучасної зброї вражає своєю різноманітністю. Зброя, яку надають наші західні партнери, демонструє вражаючу ефективність, проте вимагає особливої уваги до якісного обслуговування. Звичайно, своєчасна доставка запасних частин є критично важливою, оскільки техніка, що використовується з високою інтенсивністю, часто виходить з ладу. Тому питання ремонту завжди залишається на порядку денному. Проте, слід зазначити, що у цій сфері конкуренція також зростає. Якщо спочатку ми відправляли пошкоджену техніку західних виробників за кордон для ремонту, то зараз нам вдалося налагодити частину цих процесів безпосередньо в Україні, використовуючи власні ресурси та можливості. Це, безумовно, значно скорочує час на проведення регламентних та ремонтних робіт, що дозволяє швидше повернути техніку в бойові дії.
"Українські виробники зброї також не залишаються осторонь."
Ви сказали, що ми знищили кілька ворожих складів і цим зменшили інтенсивність російського вогню. Але чи зросли запаси у нас, чи запрацювала на повну силу "чеська ініціатива", і чи привіз чогось "смачного" Ллойд Остін до Києва?
Міністр оборони США оголосив про нову партію техніки, озброєння та боєприпасів, що входять до складу 400-мільйонного пакету військової допомоги. Це надзвичайно важливо, адже ці поставки сприяють задоволенню актуальних потреб українських Сил оборони. Однак українські виробники озброєння і військової техніки також активно працюють над забезпеченням фронту. В останній час спостерігається значне збільшення поставок від вітчизняних компаній, що є позитивним сигналом. Цей процес відбувається не лише на території України, а також через співпрацю з нашими західними партнерами. Таким чином, ми отримуємо можливість виробляти необхідне на полі бою в умовах відносної безпеки.
Якою мірою наші партнери стабільно та систематично виконують постачання озброєнь відповідно до попередніх угод, і які шанси на те, що ця підтримка продовжиться в майбутньому?
Це питання є вкрай важливим. Саме тому президент України Володимир Зеленський постійно підкреслює під час зустрічей зі своїми західними колегами необхідність збільшення обсягів і темпів постачання озброєння та військової техніки. Це життєво важливо для ведення бойових дій. Звичайно, існують не лише ініціативи в рамках "Рамштайн 50+". Маємо також міжурядові двосторонні угоди та довгострокові проекти, наприклад, ті, що реалізуються урядом США. Це стосується замовлень безпосередньо у американських виробників на різноманітні компоненти, які потрібні українському війську. Ці проекти можуть бути реалізовані не лише протягом місяців, а й років. Отже, постачання тривають.
Щодо ворожих поставок, ми знаємо - щонайменше 3 млн артилерійських боєприпасів від уряду Північної Кореї, поставки артилерійських снарядів і дронів від уряду Ісламської республіки Іран, є певна колаборація РФ з Білоруссю щодо поставок і озброєння, і військової техніки, і боєприпасів. Тобто російська армія шукає буквально по всьому світові необхідні для ведення агресивної війни компоненти. Ну а ми, намагаючись компенсувати наші ресурсні витрати на полі бою, співпрацюємо і з нашими західними партнерами, і збільшуємо обсяги виробництва на підприємствах вітчизняного ОПК.
Владислав Селезнев. Изображение: facebook.com/vladislav.seleznev.94
"Обговорювати стагнацію на фронті немає можливості."
Ще влітку ви неодноразово згадували висловлювання керівника ГУР Кирила Буданова, який говорив про те, що у російських військ залишилось приблизно півтора місяця резерву, і що вони зможуть підтримувати свою інтенсивність атак лише до середини жовтня. Чи можемо вже зробити певні висновки щодо цієї "осінньої кампанії", з якими позиціями ми підходимо до зими, і чи справдилися ці прогнози?
Я трохи деталізую. Тоді генерал Буданов зазначав, що на початок жовтня, десь до 7 числа наступальний потенціал російської армії мав би бути вихолощений і Росія була б змушена брати оперативну паузу, щоб поповнювати свої штурмові загони, готуватись до осінньо-зимової наступальної кампанії. Друга половина жовтня, говорити про стагнацію на фронті не доводиться, ворог продовжує атакувати наші позиції. Десь інтенсивність бойових дій більш масштабна, як-то Курахівський чи Покровський напрямок. Десь бойових дій значно менше, але вони і там відбуваються. А це говорить про те, що у ворога є ресурси. Де він їх взяв, чи за рахунок мобілізації внутрішніх сил та засобів, чи за рахунок поставок озброєння від країн "вісі зла" (Іран, Північна Корея), мені достеменно невідомо. Але факт залишається фактом: російська армія продовжує вести наступальні дії і говорити про стагнацію на полі бою, мабуть що не варто. Коли це станеться? Я думаю, що тут ми маємо займати дещо помірковану позицію, бо робити просто порожні заяви - непрофесійно. Треба почекати щонайменше звітів від української розвідки, бо вона насправді працює. Але, як на мене, є ключове "але" - українська армія щодоби працює над тим, щоб максимально знижувати бойовий потенціал ворога. І не лише за рахунок бойових дій на полі бою, а й за рахунок атак в глибину РФ, де ми руйнуємо не тільки арсенали, склади та елементи критичної енергетичної інфраструктури, а й б'ємо по найдорожчому, буквально по "святому" для російського люду - по об'єктах, які мають відношення до виробництва спиртів.
А ці удари по спиртзаводах для чого насправді?
Підприємства, що спеціалізуються на виробництві спиртів, також беруть участь у виготовленні деяких складових для ракетного пального. Тому очевидно, що ці об'єкти мають статус стратегічної промисловості і можуть бути легітимними цілями для українських Збройних сил. Щодо алкогольних напоїв, то, можливо, російські споживачі відчують певний дефіцит цього продукту на своїх столах. Проте основною причиною, чому ми концентруємо удари на таких специфічних об'єктах, є знищення військового потенціалу противника.
"Білорусь виступає донором поточних потреб російського війська"
Щодо співпраці між Росією та Білоруссю, виникає питання: які саме промислові продукти виготовляє Білорусь в даний момент, в яких обсягах, і в якій мірі її оборонна промисловість переорієнтовується на військові потреби?
Нещодавно в аеропорт "Мачулищі" в Білорусі знову приземлився російський військово-транспортний літак Ан-124 "Руслан". Хоча мета його візиту залишається нез'ясованою, факт прибуття такого великого літака привертає увагу. Що стосується оборонно-промислового потенціалу Білорусі, то там існує широка мережа заводів, на яких російська армія займається ремонтом та відновленням своєї бронетехніки та іншого обладнання. З початку 2022 року Росія регулярно вивозила не лише білоруську бронетехніку, що зберігалася на складах, а також артилерійські боєприпаси та окремі компоненти артилерійського озброєння. Отже, можна стверджувати, що Білорусь частково виконує роль постачальника для російських військових, а також займається ремонтом пошкодженої техніки. Раніше на полігонах проводилися тренування російських солдатів, проте наразі ці масштаби зменшилися. Тим не менше, українська розвідка повідомляє, що на території Білорусі все ще перебувають найманці з приватної військової компанії "Вагнер", які виконують певні дорадчі чи навчальні функції. Незважаючи на те, що лінія державного кордону між Україною та Білоруссю протяжністю 1000 км є, по суті, фронтовою лінією, вона залишалася неактивною. Проте українські Сили оборони продовжують удосконалювати свої фортифікації в цьому районі, і Генеральний штаб України зобов'язаний підтримувати достатній військовий контингент, щоб бути завжди готовими до можливих викликів.
"Перегляд політики Пхеньяна може відкрити для Сеулу можливість постачати зброю й військову техніку безпосередньо."
Тематика присутності військових з Північної Кореї на бойових арені навколо та в Україні стає все більш обговорюваною. Інформація свідчить, що Південна Корея розглядає можливість відправки своїх військових і розвідувальних підрозділів до нашої країни. Які подальші кроки, на вашу думку, можуть бути в цій ситуації?
Я сподіваюся на суттєвий прогрес у військово-технічному співробітництві між Україною та Південною Кореєю. Чому це важливо? Армія Південної Кореї є однією з найсильніших у світі, займаючи п'яту позицію в глобальному рейтингу. Оборонно-промисловий комплекс цієї країни здатний постачати продукцію військового призначення, займаючи восьме місце на ринку озброєнь. Причому, з огляду на темпи розвитку, можна припустити, що протягом найближчих кількох років обсяги експорту військової техніки можуть підняти Південну Корею на четверту сходинку, обійшовши Німеччину. Її зброя відзначається високими технологіями, ефективністю та летальністю. В даний час ми отримуємо певну частину обладнання та артилерійських боєприпасів з Південної Кореї, але ці поставки відбуваються через треті країни, оскільки суворе внутрішнє законодавство Південної Кореї забороняє прямий продаж озброєнь та боєприпасів країнам, що беруть участь у конфліктах. Зміна ситуації в Північній Кореї може відкрити можливості для Сеула здійснювати безпосередні постачання зброї та військової техніки.
Отже, чи можуть вони здійснити зміни в законодавчих актах?
Безсумнівно, сьогодні надзвичайно важливо розглянути питання національної безпеки у зв'язку з участю військовослужбовців Північної Кореї в конфлікті на стороні Росії. У зв'язку з цим, щоб діяти максимально ефективно та раціонально, я вважаю, що уряд Південної Кореї може реалізувати кілька ключових заходів. Отримання сучасного озброєння та військової техніки від наших корейських партнерів стане вагомим підсиленням для українських збройних сил.
