Мирна ініціатива союзників Путіна породила занепокоєння серед російських Z-патріотів. Цей план також не відповідає інтересам України.
На засіданнях Генеральної асамблеї ООН розгорнулися напружені дискусії щодо долі України. В той час як Володимир Зеленський у Нью-Йорку представляв свій План перемоги, міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров відстоював "реалістичний план урегулювання", запропонований Путіним. У цей же час дипломати з Китаю та Бразилії активно працювали над впровадженням спільного "мирного плану".
Минулої п'ятниці спецпредставник президента Бразилії Селсу Аморім і очільник МЗС КНР Ван Ї організували зустріч із представниками двох десятків країн Глобального Півдня -- Алжиру, Болівії, Єгипту, Замбії, Індонезії, Казахстану, Колумбії, Мексики, Туреччини, Південної Африки та інших. На цій зустрічі Пекін і Бразиліа презентували платформу "Друзі миру", яку вони мають намір представити як консолідовану позицію Глобального Півдня щодо припинення "української кризи".
Китай і Бразилія, демонструючи фальшиву рівновіддаленість від учасників збройного протистояння, не запросили представників ні України, ні Росії. Примітно, що серед учасників п'ятничного рандеву не було й Індії -- одного з найвпливовіших гравців Глобального Півдня: цю країну Китай розглядає як свого конкурента. Та й сама Індія не надто зацікавлена в підтримці китайського плану.
Проте в ролі спостерігачів були запрошені такі європейські країни, як Франція, Швейцарія та Угорщина.
За підсумками зустрічі тринадцять країн-учасниць платформи виступили з комюніке, в якому підтримали оприлюднений у травні китайсько-бразильський план урегулювання "української кризи". Нагадаємо, що він є переробкою китайських пропозицій 2023 року й передбачає таке.
По-перше, дотримуватися "трьох принципів" для охолодження ситуації: припинення бойових дій, незагострення конфлікту та нерозповсюдження його на нові території.
По-друге, визнати, що діалог і переговори -- єдиний можливий спосіб вирішення "кризи".
Третій аспект полягає в тому, що учасники конфлікту повинні утримуватися від атак на цивільне населення та об'єкти, надавати захист жінкам, дітям та іншим жертвам війни, а також дотримуватися основних прав військових, які потрапили в полон.
По-четверте, сприяти запобіганню застосування ядерної, біологічної та хімічної зброї, стримувати розповсюдження ядерних арсеналів та уникати виникнення ядерних кризових ситуацій.
По-п'яте, забезпечувати захист від збройних агресій щодо мирних ядерних установок.
По-шосте, необхідно спільно сприяти розвитку міжнародної кооперації в таких сферах, як енергетика, фінанси, торгівля зерном, транспорт та інші, а також забезпечувати захист ключових інфраструктурних об'єктів (нафтопроводів, газопроводів, енергетичних установок і підводних оптичних кабелів). Крім того, важливо підтримувати стабільність світової системи постачання.
У Пекіна й Бразиліа -- свій інтерес просувати проросійський план. Бразилія, економіка якої історично сильно залежить від постачання добрив із Росії і яка після лютого 2022 року стала одним із найбільших споживачів російського дизпального, прагне набути статус глобального гравця. Для Китаю ж ініціатива з урегулювання "української кризи" -- це спроба наростити політичний вплив не тільки серед країн Глобального Півдня, а й у ЄС, який у КНР хочуть бачити центром сили, незалежним від США. Зрештою, не в інтересах Китаю поразка Росії -- його молодшого партнера в протистоянні зі Сполученими Штатами.
Цей план, упакований в гарні слова, становить загрозу для нашої країни.
Попри постійні голосіння Пекіна про "повагу до суверенітету, територіальної цілісності та принципів Статуту ООН" вигаданий ним план нічого такого не містить. У ньому немає мети вивести російські війська з України, звільнити захоплені РФ території, тобто відновити суверенітет України на власній землі. За зовні привабливим закликом не розширювати зони військових дій стоїть заморожування поточної ситуації, позбавлення нас права завдавати ударів по агресору та звільняти захоплену 1/5 частину країни...
Ба більше, в разі замороження збройного протистояння є великий ризик поновлення бойових дій за кілька років. А китайсько-бразильський план зовсім не передбачає надання Україні гарантій безпеки.
У плані відсутня навіть найменша згадка про агресора, його провину або компенсацію за завдані руйнування. Тут немає жодної справедливості, а лише фіксація влади сильнішого, який може забрати все, що хоче, і зупинитися в будь-який момент. Водночас, у документі чітко проглядаються інтереси Китаю та країн Глобального Півдня: зерно, нафта, газ... Китай суттєво збагатився в умовах війни, не засуджуючи агресора, не вводячи санкцій та не надаючи нам жодної допомоги. А поки Пекін постійно підкреслює недопустимість постачання західної зброї нам, він таємно постачає агресору обладнання та комплектуючі.
Врешті-решт, ініціатива, запропонована Пекіном і Бразилією, ставить під загрозу зусилля Києва у реалізації українського плану мирного врегулювання конфлікту. Не дивно, що в Україні її сприймають як деструктивну і таку, що відповідає інтересам Кремля. "На мою думку, бразильсько-китайська ініціатива має проросійське спрямування", -- зазначив Зеленський в інтерв'ю бразильському виданню Metrоpoles. Під час своїх виступів на Генеральній асамблеї ООН він підкреслив, що ті, хто нехтує українською формулою миру, насправді прагнуть вчиняти так, як це робить Путін.
На Заході також з обережністю ставляться до ініціатив, запропонованих Пекіном і Бразилією.
Згідно з інформацією, опублікованою в Le Temps, Сполучені Штати та європейські країни не підтримують "мирний план", запропонований Китаєм і Бразилією. Це пов'язано з тим, що у документі не згадується Статут ООН, що сприймається як схвалення дій Москви. Крім того, західні держави звинувачують Пекін у фактичній допомозі Росії в виробництві озброєнь через постачання електронних компонентів. За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, 70% імпортованих до Росії верстатів і 90% мікроелектроніки надходять з Китаю та Гонконгу.
Однак є на Заході й ті, хто підтримує китайсько-бразильський план і створення групи "Друзі миру", закликаючи до необхідності припинити кровопролиття й розпочати переговори. На сьогодні це Угорщина та Швейцарія.
Якщо заяви Будапешта не дивують, то позиція Берна розчарувала Київ. "Ми не можемо зрозуміти логіки такого рішення. Адже спільно зі Швейцарською Конфедерацією ми організували перший Глобальний Саміт миру 15-16 червня в Бюргенштоці", -- йдеться в заяві МЗС України. Київ також закликав Швейцарію й інші країни уникати участі в таких "мирних ініціативах", які створюють ілюзію діалогу й можуть ускладнити процес досягнення всеосяжного, справедливого та сталого миру для України.
Незважаючи на критику з боку Києва та його основних західних союзників, китайсько-бразильські пропозиції можуть стати основою для мирної угоди в разі серйозної ескалації конфлікту в Україні. Ці пропозиції, в першу чергу, задовольняють інтереси Москви, оскільки передбачають збереження за Росією окупованих територій і забезпечують їй необхідний період відновлення. Крім того, ця ініціатива підриває вже й так обмежену підтримку України з боку країн Глобального Півдня та Заходу.
Раніше заступник міністра закордонних справ Російської Федерації Сєрґєй Рябков висловив підтримку "мирному плану", запропонованому Бразилією та Китаєм. Проте міністр Лавров відзначив, що платформа "Друзі миру" потребує ще багато зусиль: "Цій групі ще належить виконати значну роботу... Головне, щоб їхні пропозиції базувалися на реальних фактах, а не на абстрактних дискусіях". Водночас, участь Франції та Швейцарії в п’ятничній зустрічі викликала невдоволення у Москви.
Цілком можливо, що подібні висловлювання кремлівських офіційних осіб є лише елементом стратегії Росії у просуванні китайсько-бразильської ініціативи.
А ось Z-патріоти розглядають ініціативу як досить шкідливу для Росії. Причина в тому, що, на їхню думку, китайсько-бразильський план не відповідає національним інтересам Росії, оскільки докорінно відрізняється від пропозицій Путіна й передбачає замороження "конфлікту". Багато хто з них, як і російський публіцист Ґєорґій Бовт, побоюються, що Китай "примушуватиме до миру" Росію.
Китай та Бразилія мають можливості заручитися підтримкою країн Глобального Півдня: деякі з цих країн прагнуть завершити російсько-українську війну за будь-яких умов, тоді як інші сприймають конфлікт на сході Європи як боротьбу між Росією та американським імперіалізмом. Якщо Пекіну вдасться об'єднати навколо ініціативи "Друзів миру" кілька десятків країн, це надасть китайському керівництву вагомий аргумент для просування свого та російського бачення завершення конфлікту. В такому випадку Україні залишиться лише забути про реалізацію свого Плану перемоги та проведення другого Саміту миру.
